Як пережити війну

✔️ Їсти. Ага. Бажано збалансовано, вчасно, спокійно і без новин.

Спати. Знаю, що важко, але треба. В ідеалі навіть довше, ніж до війни.

Дихати.  Особливо в критичних ситуаціях. Просто дихати.

✔️Більше церкви і молитви. Навіть якщо важко зосередитись. Треба тільки зайти в храм або скласти руки до молитви. Все інше зробить Бог. Коли ми робимо до нього крок - Він до нас робить десять. 

✔️Робити корисні справи. Маленькі чи великі, скільки можливо. Але так, щоб не розрядити батарейку до нуля.

✔️Відмовитись від бажання допомогти всім і у всьому. Ми лише люди, а не супергерої. Зосередитись на головному і довести справу до кінця. 

✔️Підтримати тих, кому важче, ніж нам. Найбільша увага - воїнам і  матерям з малими дітьми. Їм найскладніше пережити цей час. І знову ж таки, не можливо допомогти всім. Достатньо кільком найближчим.

✔️Знімати стрес. Гаряча ванна, фізичні вправи, робота руками. Список можна продовжувати на будь-який смак.

✔️Зберегти щоденні звички. Зарядка, кава з собою, чи будь що інше, що робили раніше.

✔️Готувати їсти і прибирати в хаті. Чудово розвантажує мозок. І для сім'ї корисно.

✔️Виділити собі час "без смартфону". Дозувати новини. Старатись не поширювати негатив, ненависть і злість. Звільнятись від них екологічно.

✔️Постити потрібне, корисне або мотивуюче. А не все підряд, щей фейки.

✔️Не критиувати тих, хто поїхав з країни. І тих, хто залишився, але нічого не робить. І тих, хто робить, але не те. І тих, хто робить те,  але не так. Взагалі нікого не критикувати. Кожен там, де має бути. А судити - не наша компетенція. 

✔️Тримати холодильник повним, тіло доглянутим, одяг чистим, а телефон зарядженим. Нічого складного, а додає спокою. 

✔️Спілкуватись і зустрічатись з рідними. Говорити про свої переживання. Обійматись. Цілувати. Частіше виявляти свою любов.

✔️Довірити себе, своїх рідних і країну Богові. Відчути внутрішній спокій. Поділитися ним з іншими.

Загалом, щоб пережити війну, треба жити. Отож, не зупиняємось!

Взято зі сторінки у Ірини Яремчук