Контактні дані для зворотнього зв'язку з вчителем
18.01.2021р.
Розділ: Соціальна складова здоров’я. Соціальне благополуччя
Тема: Спілкування і здоров’я. Засоби комунікації.
Домашнє завдання: §16, стор.81-85. Скласти поради тим людям, які мають агресивну манеру спілкування.
Ознайомитись з матеріалом:
Презентація до уроку: Спілкування і здоров’я. Засоби комунікації.
"Якщо, слухаючи вас, дивляться вам в обличчя, реагують на ваші слова, погляд спрямований вам в очі - будьте впевнені: ви спілкуєтеся".
М. І. Лісна
Життя — це найбільша цінність, якою володіє людина. А найбільша розкіш у житті — це «розкіш спілкування». Антуан де Сент-Екзюпері
Упродовж життя кожен з нас постійно контактує, спілкується з найрізноманітнішими людьми. Здавалося б, життєвий досвід, який ми поступово набуваємо, дозволяє розв'язати будь-яке повсякденне питання. Але насправді лише одиниці самостійно відкривають правила спілкування, що допомагають уникати додаткових труднощів у взаємодії з іншими людьми, своєчасно «гасити» конфлікти в наслідок непорозумінь.
Спілкування – це складний багатоплановий процес установлення і розвитку контактів між людьми, який породжений потребами спільної діяльності і включає обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття і розуміння іншої людини.
Жити – значить пізнавати себе, творити себе, відчувати свою залежність не тільки від світу матеріального, але й вищого, духовного. Найвище багатство людини – це можливість спілкуватися. У спілкуванні ми пізнаємо один одного, розвиваємо свої моральні і психічні якості, розкриваємо себе. Не можна не погодитися зі словами відомого письменника А. де Сент-Екзюпері про те, що «Спілкування – найбільша розкіш у житті».
Основні правила спілкування
Спілкування з оточуючим середовищем починають зі слова, погляду, жесту, усмішки.
|
Види
спілкування
|
|||
|
Безпосереднє Опосередковане
|
Реальне Уявне
|
Офіційне Неофіційне
|
Вербальне Невербальне
|
1. Безпосереднє й опосередковане спілкування.
При безпосередньому контакті
люди бачать і
чують одне одного, перебувають в
одному місті.
Опосередковане спілкування
відбувається між людьми, які
розділені простором або
часом, за допомогою
таких засобів, як
телефон, комп’ютер, листування,
аудіо або відеозаписи, книги.
2. Реальне
й уявне спілкування.
Реальне
спілкування відбувається між реальними людьми.
Уявне — це спілкування
з літературними героями,
співаками, акторами, які
є кумирами, але
з якими не
має реального спілкування.
Деякі люди замінюють
реальне спілкування «розмовами» з
тваринами, рослинами або іграшками.
3. Офіційне й неофіційне спілкування.
Офіційне спілкування
— формальні, ділові
стосунки на роботі, у школі, у
державних установах.
Неофіційні
(побутові, сімейні, товариські)
стосунки не мають чітких
правил і здійснюються
на більш вільних
засадах.
4. Вербальне й невербальне спілкування.
Вербальне спілкування
здійснюється за допомогою
мови й мовлення. Одна
з найважливіших проблем
цього типу спілкування — розуміння співрозмовника.
За допомогою
слів люди програмують
свою поведінку та поведінку
інших. Варто пам’ятати,
що слова-«агресори» (претензія,
дурниця тощо) майже
завжди сприймаються негативно і викликають зворотну агресію
співрозмовника.
Невербальне спілкування
полягає в передачі
й одержанні інформації
за допомогою міміки,
жестів, різного роду
сигналів і символів.
Велике значення в
невербальному спілкуванні має
«мова» погляду. Погляд
передає не лише
емоції, а також і змістовну інформацію.
У спілкуванні
інформацію несе навіть
простір: відстань між людьми,
місце в кімнаті,
у будинку, яке
займає (чи прагне зайняти) та чи інша людина.
Розрізняють
такі функції спілкування:
1. Комунікативна — обмін та передача
інформації.
Завдяки
цій функції, накопичуються знання, збагачується та передається від покоління до
покоління суспільний досвід. Але спілкування не обмежується лише передачею
інформації.
2. Інтерактивна
—
партнери під час
спілкування впливають один
на одного, тобто
має місце інтерактивна
функція спілкування, функція впливу.
3. Пізнавальна
— обмінюючись інформацією, взаємодіючи з партнерами зі спілкування, люди
сприймають та пізнають себе, один одного та оточуючий світ. У цьому виявляється
пізнавальна функція спілкування.
4. Особливості спілкування з дорослими й
однолітками
У підлітковому
віці надзвичайно важливим
є спілкування з однолітками,
однокласниками, друзями. Стосунки між однолітками мають
будуватися на партнерських
засадах, на почуттях
рівності, поваги одне
до одного, визнанні
індивідуальності
кожного із
членів групи, класу,
компанії. Цінність стосунків із
друзями в підлітковому
віці настільки важлива,
що часто навіть родинні
зв’язки та навчання
відходять на другий
план. У підлітка яскраво
виявляється потреба в
спілкуванні, спільній
діяльності, колективному житті,
дружбі. Підлітки бажають бути прийнятими, покликаними,
шанованими товаришами.
У стосунках із дорослими та вчителями важливим чинником є виникнення в підлітків почуття дорослості. Підлітки починають чинити опір щодо раніше виконуваних вимог із боку дорослих, активніше відстоювати свої права на самостійність, що ототожнюється в їхньому розумінні з дорослістю. Вони болісно реагують на реальні чи уявні «посягання» на свої права, намагаються обмежити претензії дорослих щодо себе. Гіперопікування чи завищені вимоги з боку батьків, учителів до підлітка можуть стати джерелом проблем у спілкуванні дитини та дорослого. У підлітковому віці виявляється індивідуальність людини, формуються самостійність, відповідальність за свої вчинки, закладаються основні риси характеру людини.
Саме в
підлітковому віці діти
потребують найбільшої підтримки
та уваги з
боку дорослих. Дитині
вкрай необхідні спілкування
і дружні стосунки
з дорослими, які
мають для підлітка
незаперечний авторитет. Саме
цих дорослих діти копіюють, наслідують,
уважають значущими людьми.
Такі стосунки допомагають підлітку
по-новому подивитися на
світ дорослих і набути
необхідних навичок для
власного життя.
У результаті
правильно побудованих стосунків
створюються глибокі емоційні й
духовні контакти з
дорослими, які підтримують підлітка в складних чи критичних
життєвих ситуаціях.
5. Навички спілкування. Активне та пасивне
слухання
Основними прийомами
активного слухання є
постійні уточнення правильності розуміння інформації, яку хоче
донести до вас співрозмовник, за
допомогою уточнюючих запитань.
Також важливим є
висловлення власних почуттів
та думок у ході спілкування.
Прийоми активного
слухання працюють тільки
тоді, коли ви
враховуєте ситуацію, зміст
розмови та емоційний
стан співрозмовника. Активне слухання
доцільне в тих
випадках, коли ваш партнер
перебуває з вами
на однаковій емоційній «хвилі». Однак
якщо доводиться слухати
людину в стані сильного емоційного
збудження, то в
цьому випадку прийоми активного слухання
не спрацьовують. Ваш
співрозмовник не контролює свої
емоції й не
здатен вловлювати зміст
розмови. Йому треба заспокоїтись,
прийти в стан
нормального самоконтролю, тільки
після цього із
цією людиною можна
спілкуватися на рівних.
У таких випадках
ефективно працює так зване пасивне слухання.
При пасивному
слуханні важливо просто
чути людину, просто давати
їй зрозуміти, що
вона не одна,
що ви її
слухаєте, розумієте й
готові підтримати. Краще
за все при
цьому діють так звані
«угу-реакції».
Використовуються прості слова «так», «угу», «ясно», «зрозуміло» тощо.
Справа в
тому, що емоційний
стан людини подібний
до маятника: дійшовши
до вищої точки
емоційної напруги, людина починає заспокоюватися, потім
сила її почуттів
знову збільшується і т. д.
Якщо не втручатися
в цей процес,
не «розгойдувати»
маятник додатково,
то, виговорившись, людина
заспокоїться і, відчувши це, ви можете вже спілкуватися з нею нормально.
Кожна людина хоче, щоб її зрозуміли, розділили з нею ті почуття й переживання, що вона відчуває. Тому головне полягає в розумінні почуттів співрозмовника та співпереживанні йому.
Основні правила спілкування:
1.
Будьте
завжди ввічливими, привітними та доброзичливими в спілкуванні. З повагою
ставтеся до співрозмовника.
2.
Будьте
уважними до співрозмовника, до його стану і настрою, до того, що і як він
говорить, як реагує на ті чи інші слова.
3.
Умійте
слухати і не перебивати інших.
4.
Не
бійтеся вступати в контакти (усні чи письмові) з людьми, навіть не знайомими
вам, але при цьому уникайте нав'язливості.
5.
Говоріть
про те, що може бути цікавим і корисним для тих, хто вас слухає.
6.
Не
завдавайте людям прикрощів словом (не ображайте, не говоріть неприємного не
виявляйте своєї неповаги, не вживайте грубих слів тощо).
7.
Умійте
ввічливо попросити про щось і ввічливо відмовити в чомусь, не образивши людину
своєю відмовою. Намагайтеся чемно пояснити причину прохання чи відмови.
8.
Використовуйте
в спілкуванні слова «будь-ласка», «вибачте», «не ображайтеся», «чи не змогли б
ви», «на жаль» тощо. Стежте за культурою мовлення.
9.
Умійте
підтримати людину словом і ділом у будь-якій ситуації.
Отже,
із усього сказаного можна зробити висновок, що спілкування – це чи не
найважливіша для людини річ. І для того, щоб воно приносило задоволення і
бажаний результат, слід виробити в собі ті якості, про які ми сьогодні
говорили, пам'ятати вислів древніх: «Заговори, щоб я тебе побачив».
Завжди
пам'ятайте просту народну істину, що до людей слід ставитися так, як хочеш, щоб
вони ставилися до тебе. Також у спілкуванні людей дуже важливу роль відіграють
почуття та емоції.
Комунікація
(від лат. Communicatio – єдність, передача, з'єднання, повідомлення, пов'язаного з дієсловом лат.
Communico –
роблю спільним, повідомляю, з'єдную, похідним від лат. Communis – спільний) – це процес обміну інформацією (фактами,
ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома чи більше особами.
В одних і тих же
ситуаціях люди поводять себе по різному. Одні намагаються відстояти свою точку
зору, незважаючи на інтереси й почуття інших. Вони вдаються до погроз,
застосовують фізичну силу. Таких людей не люблять, бояться, уникають. Таку
поведінку називають агресивною. Пасивні люди, навпаки, не вміють себе захистити
і, як правило, нікому не вміють відмовити. Люди, які впевнені у собі, мають багато
друзів, вони вміють домовлятися без погроз та бійок. Таку поведінку ще
називають інтелігентною. Упевнена манера спілкування є здебільшого найкращою.
Агресивна
поведінка підлітків і молоді – одна з найбільш актуальних соціальних проблем.
Зростання насильницької злочинності є тому підтвердженням.
В основі виникнення та розвитку агресивної поведінки в
підлітків можуть лежати такі причини: особистісні особливості підлітка,
особливості взаємин із батьками та іншими дорослими тощо.
Підліткові спільноти, які є основною формою взаємодії,
також можуть бути передумовою виникнення агресивної поведінки в підлітків.
Прояви агресивності в хлопчиків і дівчаток-підлітків різні. Підлітки, чия
самооцінка знаходиться в конфлікті із зовнішньою оцінкою соціуму (оцінка нижче
й не відповідає самооцінці), значимо відрізняються від своїх однолітків вищими
показниками агресії.
Специфічною особливістю агресивної поведінки в
підлітковому віці є залежність дитини від групи однолітків на тлі краху
авторитету дорослих. У цьому віці бути агресивним часто означає «здаватися чи
бути сильним». Конфлікти з ровесниками в основному є проявом боротьби: у
хлопчиків – за лідерство, за успіхи у фізичній чи інтелектуальній сферах або за
чиюсь дружбу, у дівчаток – наприклад, за представника протилежної статі.
Сором'язливість може виникнути і закріпитися, якщо людина
немає навичок спілкування, турбується через те, як оцінять оточуючі її вчинки.
У результаті вона постійно принижує себе, вважаючи нездатною ні до чого або
навіть дефективною. Якщо постійно говорити собі «я сором'язливий», то це
обов'язково увійде у звичку, а звичка, як говорив класик, - «друга натура».
Психоаналітики вважають, що сором'язливість виникає через внутрішні конфлікти,
а соціологи стверджують, що норми й установки суспільства роблять людей
сором'язливими.
Упоратися із сором'язливістю можна, однак спочатку треба
зрозуміти причину її виникнення. Часто людина абсолютно неправильно розуміє
ставлення до себе оточуючих: може думати, що її не люблять і засуджують, і її
це навіть не дивує – адже вона вважає себе гіршою за інших, майже завжди чекає
несприятливого результату справ.
-
Як
позбутися сором'язливості?
Щоб позбутися сором'язливості, навчитися спілкуватися з
різними людьми, відчувати себе вільно й розкуто в будь-якій ситуації, треба
прийняти рішення змінити своє життя і навіть звернутися за допомогою до
психолога, якщо це необхідно.
Деякі
рекомендації, які зовсім нескладно виконувати, ми обговоримо на уроці:
1. Зрозумійте, що про вас подумають інші люди –
безглуздо, а іноді просто недоречно: люди, як правило, найчастіше зайняті
собою. Адже кожній людині, як і вам, небайдуже, як вона виглядає, - а вже потім
люди звертають свою увагу на оточуючих. До того ж, ті чиє добре ставлення вам
дійсно варто заслужити, оцінюють людей
не за зовнішніми ознаками, а за їх справжніми якостями.
2. Завжди мислити позитивно – тим більше, якщо ви думаєте
про інших людей. Багато людей будуть незгодні з вами щодо різних питань,
матимуть протилежну точку зору, але це
не означає, що вони стануть вас засуджувати. Учіться спілкуватися.
3. Не судіть себе суворо – розбудіть у собі почуття
гумору. Якщо ви сказали щось не так, не треба себе лаяти – усміхніться,
дозвольте собі бути собою, продовжуйте розмовляти.
4. Цілі, які ви перед собою ставите, повинні бути для вас
реальними і значимими – інакше вам просто не захочеться їх досягати.
5. У складній для вас ситуації – наприклад, перед
публічним виступом, намагайтесь підготуватись заздалегідь – потренуйтесь у
дома, перед членами сім'ї або навіть просто перед дзеркалом – це вам необхідно.
Виступаючи перед аудиторією, думайте не про те як ви виглядаєте, а про те, що
перед вами знаходяться люди, для яких ваша інформація є важливою – і у вас
вийде чудово.
6. Завжди одягайтесь красиво і зі смаком. Якщо ви на цей
момент обмежені в коштах, то стежте за тим, щоб одяг був завжди чистим і
акуратним. Додайте в нього хоч одну яскраву деталь: краватку, шарф, хустку,
квітку або інші аксесуари.
7. Розмовляючи з людиною, не чекайте, що вона розвиватиме
розмову – розвивайте її самі, але також слухайте співрозмовника – цікавтесь
його думкою і робіть йому щирі компліменти. При цьому ніколи не підлещуйтесь.
8. Деяким людям здається, що позбутися сором’язливості
допомагає алкоголь, і вони використовують його все частіше і частіше. Це неприпустимо,
і не тільки тому, що так можна легко пристраститися до алкоголю. Під впливом
спиртного людини стає не вільніше, а розв'язнішою, і може буквально «зірватися
з ланцюга» - того самого «ланцюга», на якому її постійно утримують різні
комплекси. Після такої поведінки,коли дія спиртного мине, стан сором’язливості
посилюється – адже людині соромно за свою поведінку, і вона ще більше
замикається в собі, намагається віддалитися від оточуючих.
9. Спробуйте використовувати аутотренінг та афірмації –
позитивні твердження й установки: сьогодні про це говорять скрізь, і тому
багато людей вважають це несерйозним – але це працює.
10. Перестаньте зациклюватися на своїх невдачах: згадайте
й усвідомте, що не помиляються лише ті люди, які нічого не роблять – це істина.
Запам'ятовуте не свої помилки і невдачі, а свої переваги і успіхи, хоча й
помилки вам даються для того, щоб «витягувати» з них позитивний досвід.
11. Як тільки ви
починаєте відчуваєте незручність у спілкуванні з іншими, згадайте про
деякі права, які є в абсолютно в кожній людині: право говорити «ні» і не
відчувати себе винуватим при цьому; право не виправдовуватися; право самому
оцінювати свої вчинки і почуття; право помилятися і відповідати за свої
помилки; право не подобатись; право не знати чого-небудь; право на
незалежність; право приймати нелогічні рішення – якщо це не шкодить іншим.
12. Якщо ж у будь-якій ситуації вам буде важко
розслабитись, згадайте слова, сказані кимось із відомих і великих: «не
піклуйтеся про те що подумають про вас інші, вони занадто стурбовані тим, що ви
думаєте про них».
11.01.2021р.
Розділ: Психічна і духовна складові здоров’я.
Тема: Повторення «Психічна і духовна складові здоров’я». Убережи себе від ВІЛ. Толерантне ставлення до людей, що живуть з ВІЛ
Домашнє завдання: §15, стор.76-79 За матеріалом підручника розробити постер або пам’ятку (флаєр) про ВІЛ і СНІД.
Ознайомитись з матеріалом:
У липні 1981 р. у
звітах американського Комітету контролю хвороб в Атланті з’явилися надзвичайно
тривожні повідомлення про таємничу хворобу, що веде до загибелі.
Через 5 років після
першого знайомства з новою хворобою весь світ уже знав таємничу абревіатуру з
чотирьох літер…
Ø Чи звертали ви увагу на
«червону стрічку»?
Це радикальний арт-проект, який свого часу дозволив перевернути звичні уявлення про епідемію ВІЛ/СНІДу.
Жоден захід щодо СНІДу зараз
не обходиться без «Червоної стрічки» - шматочка шовкової стрічки, складеної в
особливий спосіб. Американському художнику Франку Муру було призначено увійти
до історії як «творцеві червоної стрічки». Саме так його згадували в некрологах,
коли він помер 2002 року в результаті лімфоми – раку, пов’язаного зі СНІДом.
«Червона стрічка» - міжнародний символ боротьби зі СНІДом,
який використовують як логотип і ВООЗ, і агентства ООН, і добродійні фонди.
Франк Мур – професійний художник, його виставки проходили в різних країнах
світу. Треба зазначити, що до цього він жив з ВІЛ-інфекцією понад 20 років.
Стрічки складали так, що нагадували перевернуту букву «V», символ перемоги. Для стрічки було вибрано червоний колір – колір крові, однієї з рідин людського тіла, у які міститься вірус, але так само і символ «кровного братерства», і пристрасті, яка завжди рухала світом.
ВІЛ – це вірус імунодефіциту людини, який вражає, в основному, імунну систему.
СНІД – це синдром набутого імунодефіциту, що є кінцевою стадією ВІЛ-інфекції.
А якщо коротко,
то ВІЛ-інфекція – це стадія хвороби, коли вірус знаходиться в організмі, руйнує
імунну систему, але ще не має зовнішніх проявів. СНІД – це стадія хвороби, коли
організм людини вже не в змозі боротися з різними захворюваннями. Вони
прогресують, і в результаті цього настає смерть.
Як ВІЛ руйнує організм людини.
Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) відомий із початку 80-х років ХХ століття. Нині визначені його природа і структура, шляхи передачі та життєдіяльність. Коли людина заражається ВІЛ, вірус починає руйнувати її імунну систему. Поступово вона може ослабнути настільки, що стане вразливою до будь-яких інфекцій, які зазвичай не становлять загрози для організму. У людини зі зруйнованою імунною системою розвивається цілий комплекс хвороб, медики ставлять діагноз «СНІД» (синдром набутого імунодефіциту).
Тривалість
процесу руйнування імунної системи залежить від багатьох чинників. Зокрема, в
ослабленому наркотиками організмі ВІЛ-інфекція прогресує набагато швидше.
Виявити
ВІЛ в організмі можна приблизно через три-шість місяців після зараження за
допомогою спеціального аналізу крові, що виявляє антитіла до вірусу. Період
після зараження і до появи антитіл до ВІЛ у крові називають «періодом вікна».
Це означає, що в людини ще не можна виявити антитіла на ВІЛ, але вона вже
здатна інфікувати інших.
Як ВІЛ передається:
· через кров, секрети і
виділення;
· статевим шляхом;
· від матері до дитини.
Як ВІЛ не передається:
- · через рукостискання,
- · обійми;
- · через кашель або чхання;
- · під час використання
суспільного телефону;
- · під час відвідин хворого в
лікарні;
- · через укуси комах;
- · під час користування
суспільним туалетом;
- · через їжу і посуд у разі
сумісного мешкання;
- · під час купання в басейні,
лазні або ванні;
- · через білизну й одяг.
«Моє ставлення до ВІЛ-інфікованої людини»
У зв’язку зі збільшенням кількості
хворих на СНІД постає питання поведінки під час контактів із такими хворими.
Хворий на СНІД – це, у першу чергу,
людина, яка потрапила в біду. Хворі на СНІД дуже потребують постійної підтримки
від родичів і друзів. Допомога таким хворим безпечна, оскільки виявлено, що
СНІД передається тільки під час прямого контакту рідин організму, він не може
передаватися через повітря або предмети. Тісний контакт із членами сім’ї не призводить до передачі
СНІДу, тож не варто відлучати хворих від роботи, школи тощо. Але хворі на СНІД
часто стають об’єктом тривоги, істерії, їх остерігаються роботодавці,
працівники шкіл, а іноді навіть і медичні працівники.
Часто
носії вірусу імунодефіциту навіть не підозрюють нічого подібного, бо їхня
імунна система лише незначно ослаблюється. Це стає можливим унаслідок тривалого
інкубаційного періоду. Тоді може допомогти виявити захворювання аналіз крові на
СНІД, який у разі позитивного результату слід повторити, оскільки можливі хибні
результати. Позитивний аналіз ще не говорить про те, що в людини обов’язково
розвинеться СНІД, до того ж рання діагностика дозволяє краще впливати на
всілякі ускладнення.
Носії
ВІЛ, незважаючи на брак симптомів, здатні передавати інфекцію іншій людині.
Тому не слід користуватися спільними бритвами, зубними щітками та іншими
предметами, які можуть забруднюватись кров’ю або слиною.
Хворим
потрібно дотримувати збалансованого харчування, регулярно проводити фізичні
вправи.
Пам’ятайте!
Той, хто поводиться нетерпимо щодо ВІЛ-інфікованих, порушує не тільки людські
норми. За законом будь-якої країни, люди, у крові яких є ВІЛ, мають такі самі
права, як і інші громадяни. Обмеження цих прав або позбавлення їх називають
дискримінацією. Дискримінація людей, заражених ВІЛ, - це грубе порушення прав
людини.
Немає коментарів:
Дописати коментар